Сім’я – джерело любові, добра, взаємодопомоги та збереження кращих традицій людських взаємин. Міцна сім’я, в якій панують злагода і мир, є запорукою формування гідного громадянина успішної держави.

У кожній країні протягом тривалого часу сформувалися сімейні традиції.

Наприклад, у Китаї провідна роль у родині належить батькові, який має подбати про продовження роду. Великим щастям для сім’ї є народження хлопчика, оскільки, на думку китайців, дівчата приносять лише матеріальні втрати. 

До речі, у Японії також панує патріархат, проте немає негативного ставлення до новонароджених дівчаток. Навпаки, у цій країні рідко можна почути дитячий плач, тому що всі забаганки дітей до п’ятирічного віку виконуються беззаперечно.

В Італії ж більше шанують матір, прислухаючись до її порад. У цій країні цінують родинні зв’язки, навіть дуже далекі, тому часто італійці збираються за великими спільними обідами.

У Великобританії виховують дітей, дотримуючись суворих вимог. Із дитинства хлопців привчають конролювати емоції, батьки ж не показують надмірного почуття любові, теж проявляючи стриманість.

Американці вважають, що привчати дітей до життя в суспільстві потрібно якомога раніше, тому часто беруть своїх дітей скрізь, куди лише можна.

В Україні ж здавна шанувалися родинні цінності: подружня вірність, піклування батьків про дітей, а дітей – про батьків і старших у сім’ї, відповідальність кожного за інших членів родини, гостинність та добросусідство.

Сучасна модель української сім`ї наближається до європейської та американської, проте як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь. Вона є невичерпним джерелом любові та тепла, міцним підґрунтям, на якому будується будь-яке цивілізоване суспільство.