1. Поповнення та оновлення фізкультурно-спортивної бази з урахуванням різноманітності та поліфункціональності обладнання, посібників, рухливих ігор.

2. Здійснення аналізу стану здоров’я дітей (показники захворюваності) та рівня їхнього фізичного розвитку і підготовленості (антропометричні відомості, виконання основних рухів).

3. Удосконалення форм активності  дітей під час різних режимних процесів відповідно до вимог Державної базової програми.

4. Забезпечення комплексного підходу в системі роботи  з фізичного виховання за такими аспектами:

    - взаємозв’язок та взаємодоповнення різних режимних процесів – ранкової гімнастики, фізкультхвилинок,  занять з фізкультури;

     - урахування стану здоров’я дітей під час організації та проведення профілактично - корекційної роботи;

     - інтеграція занять з фізкультури  з іншими видами діяльності;

     - модернізація фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми.

5. Забезпечення психологічного комфорту дітей (емоційний контакт вихователя з малюками, ігри, вправи, психоетюди тощо).

    Гра - важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв‘язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра - це життя

    Жива гра дає дитині можливість насолоджуватись вільним проявом своїх фізичних і духовних сил. В.О. Сухомлинський порівнював гру з „величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ".

    За словами К.Д. Ушинського, у змісті народної гри є всі доступні форми навчання. Саме у процесі гри діти пізнають грамоту, вчаться рахувати, різнити кольори, виконувати повсякденні дії, набувають навичок самообслуговування та спілкування

    Видатний лікар та етнолог Є.Покровський називав дитячі ігри „вільним вираженням душевних та фізичних сил дитини". У грі дитина відображає те, що бачить в своїй сім‘ї, віддзеркалює навколишній світ. Народні ігри несуть у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей. Вони бувають різними. Г.В. Довженко поділила українські народні дитячі ігри на такі групи:

1) ігри, де організуючим началом є пісня;

2) ігри, де таким началом є діалог, який у поєднанні з рухами сприяє створенню розвинутої динамічної дії;

3) ігри, де є невеликий діалог, приспівочка або пісенька, які слабко пов‘язані з самою дією.

    Серед скарбів народної гри є забавлянки, хороводи, танці, віршовані історії, що не мають кінця, рухливі ігри.

Забавлянки, або утішки, потішки, чукалки - коротесенькі пісеньки чи віршики гумористично-жартівливого змісту, що супроводжуються відповідними рухами, активізують єдність слова та моторики дитини, розвивають її мовлення. Незважаючи на свою простоту, забавлянки сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, формують відчуття прекрасного.

    Цим жанром здавна користувались дорослі у процесі спілкування з маленькими дітьми. Забавлянки співали тоді, коли дитина вже починала сидіти самостійно. Вони покликані стимулювати загальний розвиток дитини і мають практично-побутове призначення: активізувати дитину, заспокоїти її, викликати в неї позитивні емоції. 3абавлянки - напрочуд вдала й доцільна форма спілкування дорослих з дитиною, що сприяє гармонійному розвитку. Це спілкування викликає в маляти почуття фізичного комфорту, радість, активізує сприйняття рiзноманiтних зовнішніх подразників.

    3абавлянка - це i гра, i дія, i пісенька.

3абавлянки умовно можна поділити на ігри: з голівкою, пальчиками, ніжками, пiдкидання. 3абавлянки навчають праці. Пригадайте гру "Сорока-бiлобока". В забавлянці перед дитиною вимальовується ланцюг рiзноманiтних трудових дій, пов‘язаних з домашнім господарством: рубання дров, носіння води, розпалювання печі, приготування каші. Народна система виховання змалечку спрямовувала дитину до працелюбності.У потішках ми зустрічаємо також i невеличкі казки для найменших. Вони повторюються, мають свій ритм, стосуються звичайних побутових справ.

    3абавлянка спонукає дитину до активної дії, будить позитивні емоції, сприяє фізичному розвитку дитини, розвиває мову та інтелект, формує моральні цiнностi, привчає до охайності й дисципліни.

     В народних iгpax зустрічаємо хороводи, iгри-танцi. Хоро, хорос - коло, що нагадує сонячний диск, є символом гармонії. Хороводи присвячували порам року, святам, важливим подіям у житті народу.

     Наведемо декілька прикладів таких iгop.

                                                  Народні ігри: бавимося разом

     Подоляночка

 Десь тут була Подоляночка,

 Десь тут була молодесенька,

 Тут вона сіла, тут вона впала, до землі припала,

 Ciм літ не вмивалась, бо води не мала...

 Устань, устань Подоляночко,

 Умий личко, як ту скляночку,

 Візьмися у боки та поскачи трохи...

 Попливи до Дунаю, бери дівку з краю.

     А ми просо сіяли

 А ми просо сіяли, сіяли,

 Ой дід ладо, сіяли, сіяли.

 А ми просо витопчем, витопчем,

 Ой дід ладо, витопчем, витопчем.

 Ой чи же вам витоптать, витоптать?

 Ой дід ладо витоптать, витоптать?

 А ми коней випустим, випустим,

 Ой дід ладо випустим, випустим.

 А ми коней виловим, виловим,

 Ой дід ладо виловим, виловим.

ФІЗКУЛЬТУРНО - ОЗДОРОВЧІ РОЗВАГИ ТА СВЯТА 2022-2023 н.р.