Сучасний світ – це світ креативних особистостей, адже вершин у ньому досягають лише ті, хто мислить неординарно, творчо та нестардатно підходить до розв’язання будь-яких проблем. І хоча формування креативної особистості впливає чимало чинників, відчутних успіхів у цьому можна досягти, використовуючи засоби музичного виховання.

Ще Василь Сухомлинський стверджував, що музика пробуджує енергію мислення, формує художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному мисленні, збагачує внутрішній світ, розвиває творчу уяву.

Найкращим періодом для розвитку творчої уяви є дошкільне дитинство, а тому педагогам необхідно правильно сприймати прояви дитячої креативності: не переривати та не гальмувати їх критичними зауваженнями, негативними оцінками; натомість якомога частіше створювати ситуації для вільного спілкування, обміну думками.

Основним завданням педагогів полягає у тому, щоб підштовхнути дошкільників до проявів ініціативи , винахідливості, вигадки, фантазії.

Саме тому необхідно будувати свою роботу з дітьми за такою схемою: БАЧУ – ЧУЮ – ТВОРЮ (танцюю, співаю, імпровізую, вигадую).

Вправи для розвитку креативності у дітей дошкільного віку

Молодший дошкільний вік

У заняттях з молодшими дошкільниками доцільно постійно підтримувати почуття нового. Можливість самому спробувати заграти на музичному інструменті, підібрати зображення, що відповідає настрою музики або ж «намалювати» мелодію, викликає у дітей щирий інтерес до музики.

Дітям молодшого дошкільного віку можна запропонувати музичну розвагу «Спостереження за ходою Лисички»: під супровід відповідної музики Лисичка йде крадучись – тихо ставить ногу, озирається. Потім передати враження від почутого і побаченого, наприклад, малюючи на папері кружечки, що позначають рух мелодії вгору та вниз («сліди» Лисички). Діти показують руками напрям мелодії під яку рухалась Лисичка. Також можна запропонувати дітям відтворити на металофоні обережні кроки Лисички та ритмічний малюнок запропонованого педагогом вірша:

Лисичка-сестричка –

Тихенька хода.

М’якесеньким лапкам

Зайчат не шкода.

Послідовна робота дає змогу щоразу підвищувати вимоги.

Середній дошкільний вік

З накопиченням у дітей досвіду і знань їхня творчість урізноманітнюється. Вихованці середньої групи залюбки можуть створювати музичні образи. Їм можна запропонувати вправу «Відгадай настрій звірят». Діти по черзі за допомогою інструменту передають настрій обраного персонажу, а всі інші його відгадують, визначаючи характер музичної «замальовки»: «Зайчики в Оксани веселі, легко танцюють, а с Сергійка зайчики сердито стрибають і сильно тупотять ніжками».

У ході занять можна часто використовувати так звані «словесні навігації» - прості, короткі загадки та вірші, на які треба реагувати мімікою, рухами, жестами. Багатий матеріал для інсценізацій дають народні пісні, потішки, приспівки, забавлянки, заклички. Так, дівчинка бере ляльку, «вмиває» її та приспівує:

Водичко, водичко, умий Галі личко,

Щоб очки ясніли, щоб щічки рум’яніли,

Щоб сміявся роток, щоб кусався зубок.

Для самостійних імпровізаційних вправ пропоную дітям наслідувати, імітувати спів зозулі, проспівати імена, скласти мелодію на слова «цвіль-цвінь», «няв-няв». Вокальні навички дітей удосконалюються під час складання пісенних відповідей. Можна ставити дітям музичні запитання, як-от : «Зайчик, Зайчик, де бував?». Діти самостійно імпровізують : «Я в садочку танцював! Під кущем, під кущем!». Імпровізації задовольняють прагнення дітей передати свої емоції за допомогою музики важливо те, що реакції на запропоновану ситуацію бувають найнесподіванішими. Так формується здатність дітей мислити не у «загальному потоці», а креативно.

Старший дошкільний вік

Велике значення для розвитку творчих здібностей мають музично-ритмічні вправи. Демонструючи характерні рухи певного персонажу, діти під супровід відповідної музики передають особливості його поведінки. Наприклад, танок ведмежати – незграбний, метелика – витончений, зайченяти – жвавий, сніжинки – ніжний.

Не менш цікавою є така форма роботи, як озвучування казок. Спочатку необхідно вибрати казку. Далі діти самостійно обирають інструменти, які , на їхню думку, більше імпонують тому чи іншому персонажу казки. Наприклад, у казці «Рукавичка» діти можуть озвучувати : Мишку – дзвоником, Жабку – бубном, Зайчика – металофоном, Лисичку – трикутником, Вовка – кастаньєтами, Ведмедя – барабаном, Діда – тріскачкою.

Під час інсценізації казки імена персонажів замінюємо звучанням відповідних інструментів. Наприклад:

- Хто, хто в рукавичці живе?

- Я – (звучить дзвоник)!

- Я – (звучить бубон)!

- Я – (звучить трикутник). А ти хто?

- А я (звучить барабан) волохатий; пустіть мене до хати!

- Заходь!

Ця форма роботи надзвичайно цікава дітям.

Під час слухання музики, що відтворює картини природи, можна зацікавити дітей розповіддю, як-от : «настало літо – грибне, лісне, полуничне, річкове, малинове. Прислухайтесь: у полі шелестить травичка, сюрчать коники, гудуть бджоли. Мовчить вода в річках, озерах. Аж раптом – хлюп! Сплеск води! Певно рибка хвостиком вдарила. Дзюркотить струмочок. Зупинись і почуй його пісеньку!». За допомогою цього прийому , не виходячи з дитячого садка, можна побувати, скажімо, у лісі. Ми слухаємо музику, і кожен чує і бачить «своє».

Існує ще чимало цікавих і ефективних методів та прийомів, що сприяють розвитку креативності у дошкільників. Головне, щоб використовуючи їх, ми усіляко підтримували прояви дитячої творчості – навіть найпростіші, відзначали знахідки дітей – нехай і незначні, цінували їхні особисті думки – бодай наївніші. Ось що стимулює розвиток креативного підходу до навколишнього світу.


 

 

МУЗИЧНІ СВЯТА ТА РОЗВАГИ 2022-2023 н.р.