Вихователь:Редька Тетяна Олексіївна

                  Сафонова Ольга Вячеславівна

Помічник вихователя :Овчарик Наталя Євгенівна

   Наш девіз

Вітаємо з початком навчального року:

                                                       13.11 2023 р. "Безпечна дорога додому"

Святвечір. Різдво. 

Україна – різноманітна країна з багатьма унікальними та цікавими традиціями. Різні етнічні групи та релігії збагачували та покращували нашу культуру протягом століть. Християнство було запроваджено в Київській Русі, попередниці України, у 988 р. До цього наші предки були язичниками.  Однак вони не відкинули язичницькі традиції повністю після зміни релігії. Саме тому зараз у багатьох українських релігійних святах ми можемо спостерігати своєрідне поєднання давніх язичницьких звичаїв та християнських вірувань. 

Українські різдвяні традиції

З Різдвом пов’язано багато традицій, але найважливішими обрядами, яких українці регулярно дотримуються, є різдвяна вечеря та колядування.  Святкування Різдва починається напередодні Різдва. Члени сім’ї готують різдвяну вечерю, що складається з 12 пісних страв, які символізують 12 апостолів.

Головною стравою на святковому столі є кутя – суміш варених зерен, меду, горіхів, маку, сухофруктів та інших начинок. Цю страву зазвичай їдять першою.  Серед інших страв на різдвяному столі можуть бути гриби, риба, вареники, картопля тощо. 

Наступного ранку після Святвечора – Різдво. Цього дня закінчується піст, і українці ходять до церкви та відвідують рідних.

Ще один давній звичай – колядування або Коляда . Під час "Коляди" діти та молодь відвідують сусідів, родичів, друзів, співаючи народні пісні та вітаючи родини. Натомість господарі дарують учасникам "Коляди" такі подарунки, як солодощі, фрукти чи гроші. Учасники "Коляди" одягнені в традиційний одяг та костюми. Вони також несуть зірку ручної роботи, яка символізує зірку, яка з’явилася, коли народився Христос. Коляда починається напередодні Різдва і може тривати кілька днів.

Звертаючи увагу на західноєвропейські традиції, українці почали організовувати різдвяні ярмарки. Різдвяні ярмарки можна знайти на центральних площах. У Львові щорічний Різдвяний ярмарок проходить на площі Ринок, а в Києві – на Софіївській площі. 

 Щедрий вечір.  Свято Василя та Маланки.   

Українці продовжують святкувати новорічні та різдвяні свята, цей період називають Святки і триватиме він аж до Водохреща. 

Новий рік 2023 і Різдво Христове в Україні вже відзначили, попереду — Старий Новий рік (Новий рік за юліанським календарем,

"за старим стилем").

13 січня відзначається свято Маланки (інші назви — Меланка, Меланки, Маланія) або Щедрий вечір, який ще називають 

Василів вечір. Це українське народне і церковне свято, вечір напередодні «старого» Нового року або святого Василія Великого. Тобто, 13 січня відзначаємо: свято Маланки, Щедрий вечір та Василів вечір, а 14 січня – Василія та Старий Новий рік. 

Свято Василя: коли водили Козу

13 січня в народі називали Василів вечір, Васильєва коляда, Жирна кутя, Щедрий вечір, Щедруха. 

Напередодні дня Святого Василя, що відзначається 14 січня, в Україні щедрують, в сам Василів день заведено посівати.

На свято заведено готувати щедру кутю та ворожити. За прикметами, у цей день вдома обов'язково треба мати грошовий запас та не давати в борг. Господині в цей день пекли печиво, що за формою нагадує домашню худобу або птицю.

У багатьох на столі стояли страви зі свинини. 

Вранці кожен член сім’ї намагався встати раніше інших і піти до криниці, джерела або річки, набрати води і вмитися їй. Вважалося, що хто це зробить, той весь рік буде здоровим і бадьорим. 

Як водити Козу на Василя

Звичай водити Козу на Василя з 13 на 14 січня – це містичне дійство, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів. Саму козу робили із дерев'яної палиці, один із кінців якої розколювали на роги. Роги прикрашали: прив'язували дерев'яні ложки – козячі вуха.

З протилежного боку палиці чіпляли козячий хвіст і одягали її в старий кожух хутром нагору. Рукава кожуха мали звисати вниз – це "ноги" кози.

►Той, кого обрали "козою", залізає під кожух, однією рукою тримається за прикрашену палицю та крутить "хвостом".

►Окрім "кози", компанія обирає на вечір "кота" – зазвичай це наймолодший хлопець із гурту. До обов'язків "кота" входить носити торбу, нявчати та просити сала. 

►Дійство починається з настанням темряви. Діти підходять до будь-якої хати й просять: "Пустіть у хату, бо вже так коза змерзла!".

►Господар тричі відмовляється, а діти знову просять.

►Після цього "коза" та щедрівникиспівають, "кіт" нявчить та просить сала. За цей час коза нібито помирає та оживає. 

►Після трьох традиційних відмов господиня все ж таки пригощає кота – салом, козовода – пирогом, а скарбника гурту – грішми. 

►Нащедрувавшись, молодь збирається в одному домі разом і продовжує веселитися.

                                                                          19 січня - Водохреща або Йордан

Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща.

Обряд Водохреща та свячена йорданська вода.

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест. Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.

До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.

Йорданські традиції

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...

Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

Правила поведінки на льоду

1. Виходити на лід можна тільки за стійкої морозної погоди.

2. Переходити водойми потрібно в спеціально позначених і обладнаних для цього місцях.

3. Забороняється виходити на лід, товщина і міцність якого вам невідомі.

4. Забороняється спускатися на лижах з крутого берега на неперевірений на міцність і товщину лід.

5. Забороняється збиратися на льоду великими групами в одному місці.

6. Забороняється виходити на лід за таких умов:

— якщо поруч теплі потоки води, в місці з’єднання річок, у місці виходу стічних і промислових вод;

— за наявності вмерзлих у лід дошок, палок та інших предметів;

— у випадку різного забарвлення льоду;

— під час весняного розтавання снігу та льоду, а також сильного перепаду температури під час потепління.

Надання допомоги потерпілим на льоду

Щоб допомогти людині, яка терпить лихо і не потерпіти самому, дотримуйтесь таких правил:

1. Без потреби не виходьте на лід. Подумайте, чи зможете під час надання допомогти впоратись самотужки, чи краше покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, то дійте продумано і обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище.

2. Протягніть потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу, хокейну ключку або киньте мотузку, зв’язані паски тощо. Якщо вам все-таки необхідно вийти на лід, то ляжте і повзіть по поверхні льоду, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи перед собою мотузку чи пасок.

3. Будьте якомога далі від ополонки (краю крижини), протягніть потерпілому палицю, жердину, чи киньте мотузку. Якщо мотузка чи трос закріплені на березі і не вистачає довжини, то. міцно тримаючись за кінець мотузки однією рукою, протягніть потерпілому другу руку.

4. Витягніть потерпілого, попросіть його працювати ногами – так буде легше витягнути його з ополонки. Коли ви його витягли. не дозволяйте йому підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега.

5. Після того, як витягнете потерпілого у безпечне місце, викличте «швидку допомогу», надайте першу допомогу, необхідну при охолодженні:

— поступово відігрійте постраждалого, загорніть його у ковдри або сухий теплий одяг;

— не намагайтесь зігріти тіло потерпілого дуже швидко, не занурюйте його у теплу воду, швидке обігрівання може викликати серцеві проблеми;

— будьте надзвичайно уважними при поводженні із потерпілими;

— по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки із теплою волого);

— дайте тепле пиття, якщо потерпілий при свідомості.

День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, яке відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. Це свято, яке символізує неподільність нашої держави та усвідомлення того, що в єдності – сила.

Соборність України – це результат тривалої боротьби українського народу за свою свободу та незалежність. І подвиги героїв України ХХІ століття доводять, що за 100 років бажання українців жити в соборній незалежній Україні тільки укріпилося. Це бажання, яке тече по жилах нових поколінь українців, обов’язково допоможе їм вирости гідними громадянами своєї держави.

Для кожного з нас найкраще відзначення Дня Соборності – це підтримка один одного та відчуття відповідальності за захист нашої

держави.

  День Святого Валентина. Це свято любові, дружби, миру, доброти, чесності, сміху, веселощів. Колись давно римський імператор Каре заборонив своїм воїнам одружуватись. Але вони не могли встояти перед  молодими красунями. Молодий священик Валентин вважав, що рішення імператора не вірне і таємно вінчав закоханих. За що його було засуджено і кинуто у в’язницю, де Валентина приговорили до страти. У в’язниці красень священик закохався у дівчину. Таємно від охорони молоді люди обмінювалися любовними посланнями, з гарними малюнками. Пізніше такі послання назвали валентинками.  

  Святий Валентин прийшов до нас із легенди, де живуть закохані, а їх Ангел хоронитель Валентин допомагає знайти один одного. Він, як розповідає легенда завжди оберігає від лиха тих, хто вірно дружить, щиро кохає один одного.

   В Україні День святого Валентина почали відзначати порівняно недавно - десь в кінці минулого століття. Причому в цей день всі вітають не тільки своїх коханих, але й друзів, подруг. Адже це прекрасний привід побажати друзям любові і щастя! До речі,  цей день святкується дійсно не тільки як День закоханих, але й як День друзів!

  15 лютого відзначаємо древнє  свято, що символізує зустріч зими та весни, яке також поєднується із величною християнською церковною подією — Стрітенням Господнім.  

  Наші предки вірили, що на Стрітення зима надягає сім кожухів, а весна прибуває у самісінькій сорочці. І починають ці одвічні суперниці змагатися — хто кого подужає. Недарма в народі це свято називали Зимобор. Утім як зимонька цього дня не лютувала, їй все ж доводилося передати трон володарювання теплу.

  Стрітенську свічку запалювали відразу, як поверталися із церкви, «аби весняна повінь не нашкодила  посівам і щоб мороз дерев не заморозив, запалювали її і літом, під час небезпечних гроз, як оберіг людей, тварин, споруд від блискавок.

  Освячували окрім свічок і воду. Ця вода вважалася цілющою. Її набирали у нову не вживану посудину і зберігали протягом року. Допомагала вона від різних хвороб.